Архив за месяц: Июнь 2018

Моїй не мусиш залицятись Музі І можеш без ганьби читать слова Присвят, що пишуть їх поети-друзі На кожній книзі, де тобі хвала. В знанні красивий, як і в розголосі, Пізнав ти вартість над мою хвалу; Мистецтво щось нове шука й … Читать далее →

Малий Кохання бог спочив у сні, Запалену стрілу відкласти встиг, Та німфи, що живуть у чистоті, Туди прибігли і найкраща з них Ухопила цей божеський вогонь, Що розгріває леґіони серць, — Так ось сам ґенерал упав у сон, Розброєний у … Читать далее →

Заснув, відклавши стріли, Купідон, А дівчина Діяни, як на зло, Вхопила цей його святий вогонь І вкинула в холодне джерело, Яке сповнилось цим вогнем любви І переносить цей кохання жар В гарячій купелі, що довели, Хто лік знайшов тут від … Читать далее →

Клятвопорушник в тім коханні я, Та двічі ти порушила клятву, Обітницю зламала й почуття, Впадала раз в ненависть, раз в любву. Чом звинувачую тебе за дві, Як двадцять я зламав, я — віролом, Я обіцяв зловживання тобі І втратив віру … Читать далее →

Любов — дітвак і совісти не зна, Та совісті дає життя любов? Облуднице, не жди від мене зла, Й вину за помилки мені не вмов. Ошукуєш мене й я ошукав Свою шляхетність для тілесних зрад, Та серце каже тілові, що … Читать далее →

Звідкіль у тебе ця могутня міць: Погана й серце зайняла моє, Щоб я брехав, що в тебе врода лиць, Що ясність дневі ласки не дає? І від коли ти вихваляєш зло, Щоб в непридатності твоїх всіх діл Досить ґарантій спритові … Читать далее →

Жорстока, чом не скажеш: не люблю, Як проти волі я з тобою знов? Чи ж я не думаю про тебе, цю Тиранку й помогти тобі готов? Хтось з друзів теж зненавидів тебе? І ти гордиш ним, хоч йому служу. Як … Читать далее →

Які ж це очі в голову мою Любов всадила, що не бачать так, Як треба? Чом я не вирішую, Що це фальшиво: бачать все навпак. Як чорне у моїх очах ясне, Чом світ не викриє помилок тих? Тоді любов ошукує … Читать далее →

Moя любов — гарячка; тужить вже За тим, що няньчить хворобливий вид, Тим живиться, що стан цей береже, Щоб вдовольнити хворий апетит. Резон — кохання лікарем мого, Він злий, що не держусь його порад, Лишив мене й відчай дійшов того, … Читать далее →

Душе убога, грішний центр землі І раб тих сил, що строїли тебе, Чому сумуєш-в’янеш в темноті, Малюєш ясно зовні світ, проте? Короткий винайм, а високий кошт, Чом платиш за оцей гнилий палац, Щоб спадкоємці-хроби врешті решт Ці втрати з’їли? Це … Читать далее →