Сонет 107 — Остап Тарнавський

Ні страх мій, ні пророча ця душа,
Що мріє — де іде широкий світ,
Мого кохання винайм не ріша,
Що, мов про фант, рішає долі гніт.

Та й місяць від затемнення терпить,
З пророцтв своїх авґури кплять сумні,
Короною непевність нам красить
І мир пророчить в безконечні дні.

Коли зникає так солодкий час,
Моя любов цвіте, хоч Смерть гряде,
На злість, в цих римах житиму раз-в-раз,
Як він в німій компанії пишно йде.

А ти в них знайдеш власний монумент,
Коли й тиранів бронза зникне вщент.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *