Сонет 108 — Остап Тарнавський

Що в мозку ще чорнилом не списав,
Тобі не визнав мій душевний стан?
І що нове сказать і записать би мав,
Щоб виразить мою любов в пеан?

Ніщо — кажу, солодкий хлопче мій.
Молитву мовлю ту саму щодня,
Стара річ — не стара, ти мій, я твій,
Як вперше звав святим твоє ім’я.

Любов, що вічна, в свіжому зразку
Конечним зморщкам місця не зібга,
Не важить пороху, ні ран віку,
Бо старість в неї назавжди слуга,

Знаходить першу вість любови враз,
Як мертвою її покаже час.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *