Сонет 109 — Остап Тарнавський

О не кажи, що серцем я фальшив,
Хоч запал мій в відсутності потах,
Чи можна, щоб себе я залишив,
Коли моя душа в твоїх грудях;

Це дім мого кохання. Хоч ходив
Я, як і всі, то повертався знов
Якраз у час й мене він не змінив,
Ще й воду ніс я, плями змить готов.

Не вір, хоча природа і в мені
Вселила слабості, що бурять кров,
Що я такий безглуздий, о, ні-ні!
Лишити все своє добро готов.

Для мене світ увесь без вартости,
Моя трояндо, в ньому тільки ти.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *