Сонет 127 — Остап Тарнавський

Колись то чорне гарним не було,
Ніхто його красою не назвав,
А зараз чорне у красу зайшло,
Немов байстрюк, краси набуло прав.

Відколи гнуть Природу хистом рук
І погань прибирають в фальш краси,
То чар краси без імені, мов звук
Пустий, лиш нидіє сповна ганьби.

Моєї любки очі — чорний крук,
Підходять до жалоби й похорон
Нагадують, з красою перегук
Невдалий, під фальшивий тон.

Для похоронників це добрий знак,
Для них краса ось виглядає так.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *