Сонет 154 — Остап Тарнавський

Малий Кохання бог спочив у сні,
Запалену стрілу відкласти встиг,
Та німфи, що живуть у чистоті,
Туди прибігли і найкраща з них
Ухопила цей божеський вогонь,
Що розгріває леґіони серць,
— Так ось сам ґенерал упав у сон,
Розброєний у цей дівочий герць —
І вклала головешню до води,
Яка зігрілась від вогню любви
Для купелей, що лічать від біди
Людей захворілих. Прийшов туди

І я й узнав: вогонь нагрів води,
Вода ж не охолоджує любви.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Yiddish
Sonnets in Bulgarian
Sonnets in Dutch
Sonnets in Portuguese

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *