Архив метки: сонет 108

Сонет 108 — Остап Тарнавський

Що в мозку ще чорнилом не списав,
Тобі не визнав мій душевний стан?
І що нове сказать і записать би мав,
Щоб виразить мою любов в пеан?

Ніщо — кажу, солодкий хлопче мій.
Молитву мовлю ту саму щодня,
Стара річ — не стара, ти мій, я твій,
Як вперше звав святим твоє ім’я.

Любов, що вічна, в свіжому зразку
Конечним зморщкам місця не зібга,
Не важить пороху, ні ран віку,
Бо старість в неї назавжди слуга,

Знаходить першу вість любови враз,
Як мертвою її покаже час.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 108 — Самуил Маршак

Что может мозг бумаге передать,
Чтоб новое к твоим хвалам прибавить?
Что мне припомнить, что мне рассказать,
Чтобы твои достоинства прославить?

Нет ничего, мой друг. Но свой привет,
Как старую молитву — слово в слово, —
Я повторяю. Новизны в нем нет,
Но он звучит торжественно и ново.

Бессмертная любовь, рождаясь вновь,
Нам неизбежно кажется другою.
Морщин не знает вечная любовь
И старость делает своим слугою.

И там ее рожденье, где молва
И время говорят: любовь мертва.

Перевод С. Я. Маршака