Архив метки: сонет 113

Сонет 113 — Остап Тарнавський

Я відійшов, в душі лишивсь мій зір,
Що править мною всюди, де я йду,
Та ділить функції з тих пір,
Не бачить, хоч глядить, свою мету:

Не подає до серця справжніх форм
Птахів і квітів, хоч це саме знак,
Як розпізнати їх, і саме корм,
Створити власну візію отак,

Чи грубу більш, чи більше ніжну річ,
Обличчя гарне, чи потвор ґанчі,
Чи гори, чи теж море, день чи ніч —
Все бачить так, як бачить зір в душі.

На те не здатний, сповнений тобою
І річ в душі не бачу я такою.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 113 — Самуил Маршак

Со дня разлуки — глаз в душе моей,
А тот, которым путь я нахожу,
Не различает видимых вещей,
Хоть я на все по-прежнему гляжу.

Ни сердцу, ни сознанью беглый взгляд
Не может дать о виденном отчет.
Траве, цветам и птицам он не рад,
И в нем ничто подолгу не живет.

Прекрасный и уродливый предмет
В твое подобье превращает взор:
Голубку и ворону, тьму и свет,
Лазурь морскую и вершины гор.

Тобою полон и тебя лишен,
Мой верный взор неверный видит сон.

Перевод С. Я. Маршака