Архив метки: сонет 115

Сонет 115 — Остап Тарнавський

Рядки, які писав я, неправдиві,
Що я тебе не міг любити більш,
Та я не знав, що потім, мов на диво,
Засяє полум’я моє ясніш.

Згадавши Час, його мільйон випадків
Вертіть, змінять декрети королів,
Темнить святу красу, кривить порядки,
Звернуть ясні думки до змінних діл —

То чом тиранії боятись Часу
Й сказать: „тепер найбільш люблю тебе,”
Коли я певний про непевність нашу,
Лиш теперішність є й сумнівне все?

Любов — дитина, то скажу лиш те:
Хай вповні виросте те, що росте.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 115 — Самуил Маршак

О, как я лгал когда-то, говоря:
«Моя любовь не может быть сильнее».
Не знал я, полным пламенем горя,
Что я любить еще нежней умею.

Случайностей предвидя миллион,
Вторгающихся в каждое мгновенье,
Ломающих незыблемый закон,
Колеблющих и клятвы и стремленья,

Не веря переменчивой судьбе,
А только часу, что еще не прожит,
Я говорил: «Любовь моя к тебе
Так велика, что больше быть не может!»

Любовь — дитя. Я был пред ней не прав,
Ребенка взрослой женщиной назвав.

Перевод С. Я. Маршака