Архив метки: сонет 116

Сонет 116 — Остап Тарнавський

Ніякої не ставлю перешкоди
У шлюбі вірних душ. Це не любов,
Що змінюється з змінами нагоди,
Чи слуха до несталости підмов.

О, ні! Любов — це той постійний знак,
Що бурі зустрічає непохитно,
Це провідна зоря, немов маяк,
Для човна, що вітрила випне.

Любов — не служка Часу, хоч держить він
Рум’яність губ і щік в крузі серпа;
Її не змінить хід годин і тижнів,
А лиш підтвердить, що вона трива.

Як це помилка та й у мене довід,
Я не писав би й не було б любови.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 116 — Самуил Маршак

Мешать соединенью двух сердец
Я не намерен. Может ли измена
Любви безмерной положить конец?
Любовь не знает убыли и тлена.

Любовь — над бурей поднятый маяк,
Не меркнущий во мраке и тумане.
Любовь — звезда, которою моряк
Определяет место в океане.

Любовь — не кукла жалкая в руках
У времени, стирающего розы
На пламенных устах и на щеках,
И не страшны ей времени угрозы.

А если я не прав и лжет мой стих,
То нет любви — и нет стихов моих!

Перевод С. Я. Маршака