Архив метки: сонет 120

Сонет 120 — Остап Тарнавський

Те, що ти раз був злий, дружить мене,
За смуток, що тоді я пережив,
Моя провина і мене зігне,
Хіба, що я залізних нервів-жил.

Якщо тебе моя стряснула злість,
Як і мене, ти пекло пережив,
Як я, тиран, що потерпів на вість
Про злочин твій, як ти мене вразив.

Згадати варто ту зловісну ніч,
Мої чуття глибокі сум роздер,
Та я тобі і ти мені у віч
Несли бальзам, що рани в нас затер.

Твоя провина гонорару жде;
Я викупив тебе, а ти мене.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 120 — Самуил Маршак

То, что мой друг бывал жесток со мною,
Полезно мне. Сам испытав печаль,
Я должен гнуться под своей виною,
Коль это сердце — сердце, а не сталь.

И если я потряс обидой друга,
Как он меня, — его терзает ад,
И у меня не может быть досуга
Припоминать обид минувших яд.

Пускай та ночь печали и томленья
Напомнит мне, что чувствовал я сам,
Чтоб другу я принес для исцеленья,
Как он тогда, раскаянья бальзам.

Я все простил, что испытал когда-то,
И ты прости, — взаимная расплата!

Перевод С. Я. Маршака