Архив метки: сонет 122

Сонет 122 — Остап Тарнавський

Твій дар, твій записник у голові,
У пам’яті постійній я зберіг
І лишиться, мов в запису ряді,
Над дати всі у вічності доріг,

Точніше довго так, як серце й ум
Дістали дар в природи існувать,
Аж кожне в забуття розлитий струм
Мене порве, твій запис не пропав.

А затримка всього не збереже,
З твого кохання копій не зроблю,
Тож краще записник віддав я вже
І в пам’яті тебе лиш голублю.

Ад’юнкт тримать, щоб не забуть тебе,
Це осудить в безпам’яті мене.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 122 — Самуил Маршак

Твоих таблиц не надо мне. В мозгу —
Верней, чем на пергаменте и воске, —
Я образ твои навеки сберегу,
И не нужны мне памятные доски.

Ты будешь жить до тех далеких дней,
Когда живое, уступая тленью,
Отдаст частицу памяти твоей
Всесильному и вечному забвенью.

Так долго бы не,сохранился воск
Твоих таблиц — подарок твой напрасный.
Нет, любящее сердце, чуткий мозг
Полнее сберегут твой лик прекрасный.

Кто должен памятку любви хранить,
Тому способна память изменять!

Перевод С. Я. Маршака