Архив метки: сонет 126

Сонет 126 — Остап Тарнавський

Мій любий хлопче, що тримаєш Час,
Його крихкий пугар, годин запас;
Перезріває, йде життя на схил,
Коханці в’януть — ти у повні сил.

Якщо Природа, пані всіх заглад,
Хоч йдеш вперед, тебе зове назад,
Затримує, щоб доказать свій сприт,
Що може час скупих хвилин зганьбить.

То бережись, міньйон її розваг,
Бо стримає, та не візьме свій скарб.
І мусить підсумок вкінці прийти,
Даси останній розрахунок ти.

в перекладі О. Тарнавського

English Text
Italian Translation
German Translation
Russian Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 126 — Самуил Маршак

Крылатый мальчик мой, несущий бремя
Часов, что нам отсчитывают время,
От убыли растешь ты, подтверждая,
Что мы любовь питаем, увядая.

Природа, разрушительница-мать,
Твой ход упорно возвращает вспять.
Она тебя хранит для праздной шутки,
Чтобы, рождая, убивать минутки.

Но бойся госпожи своей жестокой:
Коварная щадит тебя до срока.
Когда же это время истечет, —
Предъявит счет и даст тебе расчет.

Перевод С. Я. Маршака