Архив метки: сонет 132

Сонет 132 — Остап Тарнавський

Люблю в твоїх очах жаль співчуття
Для мук, що від презирства, що в тобі,
Вдягни цей чорний стрій, щоб бачив я,
Що ти сприймаєш з жалістю мій біль.
Бо справді раннє сонце із небес,
Не роз’яснить так сходу сірих щік,
Ні повна зірка там, де вечір щез,
Освітить заходові темний шлик,
Як очі жалібні красять твоє лице:
О, хай і серце прикрасять твоє,
Щоб співчувало, бо скорбота це
Найбільш до чорних строїв пристає.

Тож чорний колір це краси теж знак,
Погане, де твого кольору брак.

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 132 — Самуил Маршак

Люблю твои глаза. Они меня,
Забытого, жалеют непритворно.
Отвергнутого друга хороня,
Они, как траур, носят цвет свой черный.

Поверь, что солнца блеск не так идет
Лицу седого раннего востока,
И та звезда, что вечер к нам ведет, —
Небес прозрачных западное око —

Не так лучиста и не так светла,
Как этот взор, прекрасный и прощальный.
Ах, если б ты и сердце облекла
В такой же траур, мягкий и печальный, —

Я думал бы, что красота сама
Черна, как ночь, и ярче света — тьма!

Перевод С. Я. Маршака