Архив метки: сонет 136

Сонет 136 — Остап Тарнавський

Як докоря тобі душа, що я
За близький, то скажи сліпій: я „Віль”,
Вона ж бо знає: вільне прийняття
І для кохання місце без привіль.
Це „Віль” сповня твоєї скарб любви,
А я зроблю з волінням, що зволів.
Ніщо ж із діл великої ваги
Ніхто під номер перший не увів.
Якщо іде про номер, то я — пас!
Хоч в мене в пам’яті я перший був,
Та, щоб задовольнить обох із нас,
Все найсолодше дам тобі впритул.

Держи моє ім’я, твою любов, поспіль,
Й тоді мене полюбиш, бо й я „Віль”.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 136 — Самуил Маршак

Твоя душа противится свиданьям.
Но ты скажи ей, как меня зовут.
Меня прозвали «волей» иль «желаньем»
А воле есть в любой душе приют.

Она твоей души наполнит недра
Собой одной и множествами воль.
А в тех делах, где счет ведется щедро,
Число «один» — не более чем ноль.

Пусть я ничто во множестве несметном,
Но для тебя останусь я одним.
Для всех других я буду незаметным,
Но пусть тобою буду я любим.

Ты полюби сперва мое прозванье,
Тогда меня полюбишь. Я — желанье!

Перевод С. Я. Маршака