Архив метки: сонет 138

Сонет 138 — Остап Тарнавський

Як серце каже, що вона стійка,
Я вірю, хоч і знаю — це брехня
Й вона бере мене за дурака,
Якому брак про світу фальш знання
І думає, що я ще молодик,
Хоч знає, що за мною кращі дні;
Я вірю, що плете її язик,
Та ж бреше теж собі, не лиш мені.
Чому не скаже, що воно не так?
Чом не кажу і я, що я вже стар?
Кохання стрій — довір’я тільки знак,
Його рахунком років не затьмар.

Тому я брешу їй, вона мені
І цими хибами ми зріднені.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 138 — Самуил Маршак

Когда клянешься мне, что вся ты сплошь
Служить достойна правды образцом,
Я верю, хоть и вижу, как ты лжешь,
Вообразив меня слепым юнцом.

Польщенный тем, что я еще могу
Казаться юным правде вопреки,
Я сам себе в своем тщеславье лгу,
И оба мы от правды далеки.

Не скажешь ты, что солгала мне вновь,
И мне признать свой возраст смысла нет.
Доверьем мнимым держится любовь,
А старость, полюбив, стыдится лет.

Я лгу тебе, ты лжешь невольно мне,
И, кажется, довольны мы вполне!

Перевод С. Я. Маршака