Архив метки: сонет 139

Сонет 139 — Остап Тарнавський

Не вимагай, щоб я до фальшу звик,
Що нетакт твій мені у серце ліг,
Очима не рани, хай вже язик
Насильством, не мистецтвом переміг.
Скажи, що закохалась. Не криви
При тому, серденько, очей своїх;
Пощо ранити хитрістю, коли
Ти володарка почувань моїх.
Пробач мені. Та зна моя любов,
Що погляди її — це вороги,
І кидає вона їх знов і знов,
Щоб нанести і другим ще біди.

Та не роби того так для дозвіль:
Вбий поглядом мене, втиши мій біль.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch

Сонет 139 — Самуил Маршак

Оправдывать меня не принуждай
Твою несправедливость и обман.
Уж лучше силу силой побеждай,
Но хитростью не наноси мне ран.

Люби другого, но в минуты встреч
Ты от меня ресниц не отводи.
Зачем хитрить? Твой взгляд — разящий меч,
И нет брони на любящей груди.

Сама ты знаешь силу глаз твоих,
И, может статься, взоры отводя,
Ты убивать готовишься других,
Меня из милосердия щадя.

О, не щади! Пускай прямой твой взгляд
Убьет меня, — я смерти буду рад.

Перевод С. Я. Маршака