Архив метки: сонет 142

Сонет 142 — Остап Тарнавський

Любов — мій гріх, твоя цнотливість — гнів,
Гнів за мій гріх, за грішну цю любов.
Якби мій стан з твоїм я замінив,
— Не знайдеш у цнотливості відмов.
Якщо б знайшла, то не із уст твоїх,
Що поганить їх красний орнамент,
Клеймить фальш тих зв’язків, як і моїх,
І грабить дохід з інших лож від рент.
Та я люблю тебе, як ти всіх тих,
Кого твій манить зір, як мій тебе;
Плекай у серці жаль, що як зросте,
Твій жаль прихильність знайде у других.

Якщо шукаєш те, за чим твій жаль,
На власнім знайдеш прикладі обмаль.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Yiddish
Sonnets in Bulgarian
Sonnets in Dutch
Sonnets in Portuguese

Сонет 142 — Самуил Маршак

Любовь — мои грех, и гнев твой справедлив.
Ты не прощаешь моего порока.
Но, наши преступления сравнив,
Моей любви не бросишь ты упрека.

Или поймешь, что не твои уста
Изобличать меня имеют право.
Осквернена давно их красота
Изменой, ложью, клятвою лукавой.

Грешнее ли моя любовь твоей?
Пусть я люблю тебя, а ты — другого,
Но ты меня в несчастье пожалей,
Чтоб свет тебя не осудил сурово.

А если жалость спит в твоей груди,
То и сама ты жалости не жди!

Перевод С. Я. Маршака