Архив метки: сонет 148

Сонет 148 — Остап Тарнавський

Які ж це очі в голову мою
Любов всадила, що не бачать так,
Як треба? Чом я не вирішую,
Що це фальшиво: бачать все навпак.
Як чорне у моїх очах ясне,
Чом світ не викриє помилок тих?
Тоді любов ошукує мене,
Кохання очі не такі, як всіх.
Як вірний вид дістать від тих очей,
Заслонених глядінням і слізьми?
Не диво, хибно бачу я, ачей
І сонце зрить, як небо без хмарин.

Слізьми, любове хитра, сліпиш ти,
Покіль твій фальш очима не знайти.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Yiddish
Sonnets in Bulgarian
Sonnets in Dutch
Sonnets in Portuguese

Сонет 148 — Самуил Маршак

О, как любовь мой изменила глаз!
Расходится с действительностью зренье.
Или настолько разум мой угас,
Что отрицает зримые явленья?

Коль хорошо, что нравится глазам,
То как же мир со мною не согласен?
А если нет, -признать я должен сам,
Что взор любви неверен и неясен.

Кто прав: весь мир иль мой влюбленный взор?
Но любящим .смотреть мешают слезы.
Подчас и солнце слепнет до тех пор,
Пока все небо не омоют грозы.

Любовь хитра, — нужны ей слез ручьи,
Чтоб утаить от глаз грехи свои!

Перевод С. Я. Маршака