Архив метки: сонет 150

Сонет 150 — Остап Тарнавський

Звідкіль у тебе ця могутня міць:
Погана й серце зайняла моє,
Щоб я брехав, що в тебе врода лиць,
Що ясність дневі ласки не дає?
І від коли ти вихваляєш зло,
Щоб в непридатності твоїх всіх діл
Досить ґарантій спритові було,
Що зло твоє в добро я перевів?
І хто тебе навчив теж дивини,
Щоб більш любить ненависну тебе;
Люблю я, бо ненавидять вони,
То не ненавидь з ними і мене.

Хоч ти й не варта, я ще більш люблю,
То ж заслужив я на любов твою.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Yiddish
Sonnets in Bulgarian
Sonnets in Dutch
Sonnets in Portuguese

Сонет 150 — Самуил Маршак

Откуда столько силы ты берешь,
Чтоб властвовать в бессилье надо мной?
Я собственным глазам внушаю ложь,
Клянусь им, что не светел свет дневной.

Так бесконечно обаянье зла,
Уверенность и власть греховных сил,
Что я, прощая черные дела,
Твой грех, как добродетель, полюбил.

Все, что вражду питало бы в другом,
Питает нежность у меня в груди.
Люблю я то, что все клянут кругом,
Но ты меня со всеми не суди.

Особенной любви достоин тот,
Кто недостойной душу отдает.

Перевод С. Я. Маршака