Архив метки: сонет 154

Сонет 154 — Остап Тарнавський

Малий Кохання бог спочив у сні,
Запалену стрілу відкласти встиг,
Та німфи, що живуть у чистоті,
Туди прибігли і найкраща з них
Ухопила цей божеський вогонь,
Що розгріває леґіони серць,
— Так ось сам ґенерал упав у сон,
Розброєний у цей дівочий герць —
І вклала головешню до води,
Яка зігрілась від вогню любви
Для купелей, що лічать від біди
Людей захворілих. Прийшов туди

І я й узнав: вогонь нагрів води,
Вода ж не охолоджує любви.

в перекладi О. Тарнавського

English text
Italian translation
German translation
Russian translation
French translation
Dutch translation
Spanish translation
Portuguese translation
Yiddish translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Yiddish
Sonnets in Bulgarian
Sonnets in Dutch
Sonnets in Portuguese

Сонет 154 — Самуил Маршак

Божок любви под деревом прилег,
Швырнув на землю факел свои горящий.
Увидев, что уснул коварный бог,
Решились нимфы выбежать из чащи.

Одна из них приблизилась к огню,
Который девам бед наделал много,
И в воду окунула головню,
Обезоружив дремлющего бога.

Вода потока стала горячей.
Она лечила многие недуги.
И я ходил купаться в тот ручей,
Чтоб излечиться от любви к подруге.

Любовь нагрела воду, — но вода
Любви не охлаждала никогда.

Перевод С. Я. Маршака

English Text
Italian Translation
German Translation
French Translation
Dutch Translation
Spanish Translation
Ukrainian Translation
Portuguese Translation

Sonnets in English
Sonnets in Russian
Sonnets in German
Sonnets in Italian
Sonnets in Spanish
Sonnets in French
Sonnets in Ukrainian
Sonnets in Portuguese
Sonnets in Dutch