Архив метки: сонет 122

Сонет 122 — Остап Тарнавський

Твій дар, твій записник у голові, У пам’яті постійній я зберіг І лишиться, мов в запису ряді, Над дати всі у вічності доріг, Точніше довго так, як серце й ум Дістали дар в природи існувать, Аж кожне в забуття розлитий … Читать далее

Рубрика: сонети | Метки: , , , , | Оставить комментарий

Сонет 122 — Самуил Маршак

Твоих таблиц не надо мне. В мозгу — Верней, чем на пергаменте и воске, — Я образ твои навеки сберегу, И не нужны мне памятные доски. Ты будешь жить до тех далеких дней, Когда живое, уступая тленью, Отдаст частицу памяти … Читать далее

Рубрика: сонеты | Метки: , , , | Оставить комментарий