Архив метки: сонет 132

Сонет 132 — Остап Тарнавський

Люблю в твоїх очах жаль співчуття Для мук, що від презирства, що в тобі, Вдягни цей чорний стрій, щоб бачив я, Що ти сприймаєш з жалістю мій біль. Бо справді раннє сонце із небес, Не роз’яснить так сходу сірих щік, … Читать далее

Рубрика: сонети | Метки: , , , , | Оставить комментарий

Сонет 132 — Самуил Маршак

Люблю твои глаза. Они меня, Забытого, жалеют непритворно. Отвергнутого друга хороня, Они, как траур, носят цвет свой черный. Поверь, что солнца блеск не так идет Лицу седого раннего востока, И та звезда, что вечер к нам ведет, — Небес прозрачных … Читать далее

Рубрика: сонеты | Метки: , , , | Оставить комментарий